Виходить, аналітична прогноз на 2023 рік для України від найсильніших екстрасенсівука позбавляє людину свободи, робить її рабом часу, простору, ієрархії, числа, техніки, кидає у вир пошуку все нових джерел енергії, і найголовніше – відбирає віру в безсмертя. Однак саме з-поміж науковців письменник знахо- дить дійових осіб, яким вкладає до вуст, схоже, свої найсокровенніші думки, робить виразниками суспільних ідеалів. Однак дія Щербакових оповідань розгортається переважно серед урбаністичного антуражу і в середовищі інтелігенції. Ма- ленькі «я», Скептик, Наглядач, Вчений, Батько та ін., постійно сперечаються між собою, серед них особливо наполегливий Скептик: «Поліпшення приро- ди людини». З цього при- воду Валентина Герасимчук зазначає: «Процес пізнання світу від Сократа і Платона конституюється як діалог: діалог зі світом, з собою, з опонентом. Масштабність мислення автора впливає на характеротворення, пройма- ючи думки і вчинки персонажів відповідальністю і небуденним смислом, міфологізує і гуманізує часопростір, і тоді над хатиною сторожа у Причорно- мор’ї пролітають африканські фламінго, висохле дно степового озера – ніби атомним вогнем переплавлена земля, а голова колгоспу, повертаючись з на- ради, бачить вершечки хмар над обрієм, які «стояли, як далекі Карпати його фронтові» («Кресафт»). Культура бароко виробила особливу мову алегорій, символів, двопланового зображення, тоді як у П.Загребельного другим планом, «вікном у позапро- стір» служить світ книги (у Г.Сковороди це була Біблія).
Особливу роль в архітектоніці оповідань П.Загребельного відіграє діа- лог-агон. Повсякденність, пройнята іронією, сарказмом, у цих романах П.Загребельного постає втіленням ілюзорності, фальшу, торже- ства сірості, пристосуванства і т. ін. Радянські науковці мають досить високий суспільний статус, нале- жать, що чекає на Україну в 2023 році передбачення як тепер сказали б, до середнього класу, у них дорогий якісний одяг, власні авто, наймодніші на той час електронні годинники і т. ін. Більше того, окремі науковці у малій прозі Ю.Щербака є наскрізними персонажами: Ігор Лозицький, академік Мороз, Карлов-Терещенко та ін. Щоправда, у пропонова- них оповіданнях Ю.Щербака трапляється менше символів, послаблюється романтична тональність, зростає роль документальності, яка визначає поде- куди навіть жанр твору («Автобіографія»). Він давно і щільно знаходиться навіть не в проросійському, а в прокремлівському порядку денному. Читач не знає імен персонажів, окрім дядька Леонтія і зв’язківця Шамрая, але навіть їхні імена розмиваються алюзіями, асоціаціями, символами. Річ навіть не в тому, що одна й та ж причина може породжувати різні наслідки, виявилось, що масштаб наслідків передбачити неможливо.
Мічурін одержимий ідеєю гібри- дизації, яку поширює на життя загалом в сенсі принципу комбінування кра- щого з кращим, на його розсуд, а насправді поєднання несумісних речей, що призводить до сміховинних чи трагікомічних наслідків. Це означає – надавати перевагу нелінійному діалектичному мислен- ню, всебічно оцінювати вплив результатів роботи на природу і суспільство, перейти у пізнанні від монологу до діалогу. У мистецтві герой реалізує потребу душевного діалогу з Невідомим: «Дуже важливо вміть – кому сказати. Головний герой Ю.Щер- бака і тут залишається на роздоріжжі. Образ Євгена Жадана побудовано у такий спосіб, що його оточують власні проекції-можливості, він постійно знахо- диться на роздоріжжі морального вибору, маючи в собі щось від безвольно- сті однокласника, що з інженерів «перекваліфікувався» в алкоголіки, щось од відчаю і безнадії старого Шульги, від безжальної раціональності кібернетика Оскара, від конформізму Нечаєва. Вчені свідомо шукають контакту з владою, що кажуть екстрасенси про війну 2023 рокуб реалізувати власні ідеї і бути ко- рисними своєму народу і людству. Щоб подолати цю небезпеку треба бути критично і самокритично налаштованою індивідуаль- ністю. Щоб адекватно прочитати цей роман, треба розуміти соціальний еквіва- лент відтворюваних у ньому подій. Про це свідчить не тільки трактування істо- ричних подій з погляду радянської ідеології, а й композиція романів.
Більшість персонажів Ю.Щербака – це «мертві душі», що реалізують той чи інший варіант «втечі від свободи»: авторитаризм, деструкція, конформізм. З нашого погляду, роман Ю.Щербака «Причини і наслідки» слід назива- ти романом-параболою (більш поширене означення: документальний роман про боротьбу зі сказом). Наукову та офіційно-ді- лову стилістику як художній засіб (у романі «Причини і наслідки» це фраг- менти дисертації Жадана) автор неодноразово застосовував у своїх творах, включно з романом «Час смертохристів» (2011). Директор інституту Лук’янов повчав Жадана: «Запам’ятай, Женю. «Адепт» (1993), https://edufavor.com А.Куркова «Сади пана Мічуріпрогноз на 2023 рік для України від найсильніших екстрасенсів» (2000), А.Дністрового «Дро- зофіла над томом Канта» (2009), Ю.Щербака «Час смертохристів» (2011), «Час великої гри» (2012). Щодо матеріалу може виникнути принаймні два питання. Образи науковців у Ю.Щербака – це особливі моменти художнього світу, де найвідчутніше, найболючіше перехрещуються силові поля гуманізму і НТР. Згідно з авторською жанровою номінацією, «Адепт» – це роман знаків. «Адепт» співвіднесено з композицією твору. Парадоксальна назва твору відсилає до відомого біблійно- го твердження: найбільший той, хто найменший. Один з лейтмотивів твору – шум дерев за вікном, що варіюється з різним семантичним вмістом: туга за Україною в далекій Уві (селище в Удмуртії), творче натхнення, стан закоханості, скорбота за полеглими тощо: «І сосни на шкільному подвір’ї здавалися темні й волохаті.