Отже, Ю.Мушкетик перетворив виробничо-професійну інтригу в рома- ні про науковця на метафору людинознавства, самопізнання, спрямував її у річище психологізації. Отже, наука (пізнання і самопізнання) приводить людину до усвідомлення власних необмежених можливостей, звільняє від влади випадку, надихає вірою у власний розум і ставить перед казковою метою запалювати «нові сонця». Можемо уявити собі, з якою гіркотою читала наступні слова, вкладені до вуст Зряхової, А.Л.Костомарова: «Через якусь там дівчину мусить гинути такий чоловік! Ступінь обізнаності автора з науковою діяльністю, якою переймаються герої, на художню якість безпосередньо не впливає, але так само, як історич- ні подробиці в історичному романі чи описи далеких країн у пригодницькому творить неповторну духовну атмосферу, часопросторовий колорит. Думки фізиків, математиків, кібернетиків про роман «Розгін» здебільшого розчаро- вують спрощеним ставленням до твору мистецтва на зразок: сподобалось чи не сподобалось, відповідає реальності чи не відповідає. Звичайно, нині М.Сорока написав би цей роман інакше. Тобто без людини, ідею якої ніби закладено в екстрасенси про Україну 2023цес еволюції, Всесвіт був би іншим. В українській радянській фантастиці з домінантою жанрів наукової фан- тастики, зокрема у Ю.Смолича, В.Владка, М.Трублаїні та інших, переважа- ють жанрові різновиди або тенденції науково-популярної (для неї властиві суто науково-популярні пасажі про винаходи, за якими, як вважалося, сто- їть завтрашній день) та пригодницької літератури, частина якої взорується на боротьбу між радянським ладом і «світом капіталу».
З одного боку, за незмінну сутність індивіда, не заперечуючи змін у певних межах, передбачення для України на 2023 рік промов- ляє логіка і повсякденний досвід, з другого – ми надто мало знаємо про можливості людини як такої. Кореляція з науковим світоглядом епохи свідчить про сприйняття чи несприйняття певних тенденцій часу. Водночас творча особистість мусила або йти на більший чи менший компроміс з владою, або перетворитись на дисидента. П.Загребельному вдалось порушити ці стереотипи: Анастасія – справ- ді багатогранна особистість. Рецензенти згадували про публікації в зарубіжній пресі з приводу занепаду роману як жанру, щодо яких твір Загребельного служить контраргументом. «читацька» історія літературного твору допомагає краще зрозуміти сам твір. Тоді виробни- ча сфера допомагає збагнути особисті проблеми – і навпаки, а професійний успіх визначається духовними і душевними якостями персонажа. Магістральний напрямок діяльності (запророцтво для України 2023 загального добра) не становить для нього мо- рально-етичної проблеми і не викликає сумнівів. Зрештою, найгрунтовнішим аналізом цієї проблеми в означеному ракурсі була стаття Л.Федоровської «Автобіографія покоління».
Критерієм науковості і стимулом наукової діяльності була радянська практика. З погляду нашого часу, найбільш актуальною у Г.Сковороди залишається філо- софія і практика свободи. Суто кіберне- тичні питання посідають у романі, з нашого погляду, не надто значне міс- це, особливо з огляду на головного героя, котрого колеги йменують «богом кібернетики». Розгорнений виклад літературно-критичної рецепції роману «Розгін», з нашо- го погляду, є виправданим, оскільки може бути показовим у сенсі критичного сприйняття багатьох інших художніх книжок цього періоду про науку. Наша доба принципово відрізняється від інших тим, що не визнає самолегітимних світоглядних сис- тем. Початок ХХІ ст. – це зіткнення світоглядних перспек- тив теоцентризму, раціоцентризму, децентризму. До кінця ХХ ст. проект досконалого суспільства зазнав поразки як в СРСР, так і на Заході. Головна думка виступу полягала в тому, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року загрозу передбачення для України на 2023 рік людства становить не техніка, а те, як її ви- користовують. Відчувши себе частиною природи, головний герой все-таки не втратив ін- дивідуальності, бо як ніде інде усвідомлює, що покликання і велич людини у мисленні. Роман «Сонячна маши- на» (1923) досліджували з погляду жанрової природи, наративних моделей, концепції особистості, символіки, філософського змісту тощо. Мабуть, людську психіку, як і всесвіт, має смисл описувати не у поняттях космосу чи хаосу, а з погляду архітектури хаосмосу (Дж.Джойс).
Виявилось, що Ф.Достоєвський і З.Фрейд таки «обмовили» людину, бо єство людське насправді не трагічно розірване чи демонічно загрозливе. Можливо, «законсерво- ване» у гігантській печері скіфське плем’я асоціювалось у письменника з радянським суспільством і актуалізувало ту очевидну істину, що без знання минулого збідніє душа і дух людини так само, як без духовної потреби у змі- нах ми приречені на рух по колу. То неправда, думав він, що ми не знаємо, що зробимо в наступну хвилину. Влад Росс зазначає, що таких змін треба чекати у середині або кінці 2018 року. Однак без них і параметри художнього світу зазнали б змін. ’єри. Однак ні автор, ані його герой не розглядають, у згоді з духом мо- дерну, наукову діяльність поза межами дискурсу влади. Однак стежити за логікою розгортання думки Карналя набагато цікаві- ше, ніж констатувати висновки. Педалювання відповідності потребам соціалістичного суспільства важило більше, ніж вимога художності. Насправді ж, гармонія «між діловитістю й душевністю» могла бути лише в тому випадку, якби життєва стратегія, яку визначали партія та уряд, відповіда- ла справжнім потребам суспільства.