пророцтво для України 2023 https://distoniasaude.com.br/%d0%b0%d1%81%d1%82%d1%80%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d1%80%d0%be%d1%81%d1%81-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%96%d0%be%d0%b4-%d0%b7-18-%d0%bf%d0%be-21-%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%bd%d1%8f/.
Цікаво відзначити, що роман Д.Мордовця нагадує двопланову художню структуру канонічних агіографій, одночасно символічну і реальну. Цікаво зіставити вищезгадану повість М.Івченка і роман В.Шевчука «Предтеча» за якістю соціальних контактів героя. Сковороді не бракує широти соціальних контактів, і його са- мотність, вочевидь, духовна, бо у численних діалогах з селянами, студента- ми, панами, екстрасенси про Україну 2023 навіть найближчими учнями чути брак екзистенційної глибини, порозуміння. З нашого погляду, художній діалогізм – не стільки етап осягнення феномену, скільки якість його відтворення. Крім того, з нашого погляду, існує необхідність вийти на вищий рівень узагальнень у тому, що стосується уже опрацьованого матеріалу, накреслити провідні тенденції художнього осмислення образу у сенсі жанрово-стильо- вих модифікацій, типології характеру, горизонту очікувань. З метою прояснення художнього змісту твору та концепції протагоніста виокремимо у тексті роману лейтмотиви: волзькі пейзажі, удаване і справжнє божевілля, оманливе жіноче кохання, юдейський злочин-офіра. Г.Сковороди. Біографічну прозу Б.Мельничук класифікує за співвідношенням художнього домислу і вимис- лу, їхньої наявності чи відсутності: наукова біографія (науково-популярна), науково-художня біографія (белетристична, есеїстична, романізована) і біо- графія художня, витримана у двох планах: конкретно-реалістичному і асоці- ативно-символічному. Наразі нам важливо підкреслити, що наголос на приватному житті й побуті викликаний ситуа- цією, коли громадську / службову діяльність скомпрометовано примусом чи подвійними стандартами, https://profireworks.com/%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D1%83%D0%BD%D1%8B-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%B0%D1%80%D1%8B-2 і простором для більш людського, автентичного лишається побут.
«Мені не віриться, – звертається Сковорода до приятеля, – що може мати душевний мир людина, яка зневажила народ свій, віру, мову… Уже в четвертому розділі після прибуття до Жовтогорська герой виходить на високий берег і вдивляється зачаровано в заволзьку далину. Втрата нарече- ної, за В.Петровим, випливає з того, що герой надто переймається книжними схемами та умовностями, у романі Р.Іваничука це пояснюється егоцентриз- мом, у Д.Мордовця – злою долею, яка випробовує ангельське єство персо- нажа. Якщо Костомаров пророцтво для України 2023 В.Петрова – це тип загубленого серед по- всякдення романтика, як-от альбатрос у однойменному сонеті Ш.Бодлера, то пророцтво для України 2023 Р.Іваничука – це тип ренегата, на зразок Мазепи з відомої поеми О.Пуш- кіна, причому і в особистому, і в громадському житті. У В.Петрова вони випливають з підпорядкування романтичному стилеві. Він є соціологом, психоло- гом, психотерапевтом, досліджує психологію ненависті, патологію політко- ректності, імперський психоз, психопатологію глобалізації, криміналізацію суспільств і держав, послідовно сповідує державницькі погляди, противник так званої демократії (охлократії), представлений на здобуття Нобелівської премії за відкриття телевізійного вірусу, котрий призводить до зомбування населення, інтегратор наук, енциклопедист, вірить у примирення науки і ре- лігії, «носій найкращих гуманістичних традицій європейської науки». Психолог пропонує кожному студенту із заздалегідь утвореної групи, котрий заходить до аудиторії, дати характеристику чоловікові на фотографії, що закріплена на дошці.
Скажімо, романтики були погано обізнані з філософією Сковороди (це видно з відповіді М.Костома- рова В.Крестовському, з повісті Т.Шевченка «Близнюки», де автор приписує славетному старчику зацікавлення астрологією), тому витворили, з огляду на легенди і спогади, образ народного вчителя, дивакуватого мораліста-про- повідника; для позитивістів архаїчна мова і релігійний зміст діалогів цього письменника ХVІІІ ст. зробились уже глибоко чужими, зате приваблював демократизм його натури; марксисти не сприймали соціальний конформізм провідних філософських настанов Г.Сковороди; частині модерністів могла не сподобатись його байдужість до сучасної європейської літератури; ірраці- оналістам – подекуди спосіб мислення, виплеканий природничими і точними науками XVII – XVIII ст.; постмодерністам – моральний ригоризм. «Професор Ратмиров». Усі персонажі цього роману мають прототипів, зо- крема головний герой – це не хто інший, як М.Костомаров у його київський і саратовський періоди. Герої трилогії «Прекрасні катастрофи» не мають особистого життя. Письменники 20-х рр. ХХ ст. звертають увагу на неповторні прикмети індивідуальності, неабияку вагу у життєписі має приватне життя персонажа, пропущене через культурний код тієї чи тієї доби. Криптоісторія – це таємна історія, з тієї чи тієї причини прихо- вана од непосвячених; це псевдонаукове знання, віра в те, що умисел окремої людської спільноти, яка, приміром, контактувала з космічними пришельця- ми, масонська чи сіоністська змова, злий задум єгипетських жерців, загад- кова країна Шамбала і т. ін.
Незважаючи на те, що реальні важелі впливу на суспільство знаходяться у руках можновладців, саме науці й релігії відведе- но у художньому світі Ю.Щербака роль каталізатора розвитку. Можливо, головну роль тут відіграв особливий тип культури, в якому соціальні питання спрадавна ва- жили більше, ніж абстрактно-філософські чи метафізично-індивідуалістські. Деякі політологи стверджують, що Крим нам навряд чи вдасться повернути. Це споконвічна сила, що породила туманності, бо мусила створити їх, не думаючи про них. Це зменшує невизначеність у прийнятті рішень суб’єктами економіки та підвищує репутацію центрального банку. Мотив розщепленої свідомості в романі М.Амосова теж є одним із наскрізних. Наприклад, для Д.Мордовця так само, як і для автора «Аліни й Костомарова», одним із засобів відтворення внутрішнього світу персонажа, сюжетотворення, провіщення долі є його поезія, тому прозаїки цитують вір- ші М.Костомарова. У творах М.Івченка, М.Могилянського, Остапа Вишні та інших представників Розстріляного Відродження науку трактовано як засіб інтелектуалізації укра- їнців, модернізації України, розкриття багатств рідної землі, її невичерпного творчого потенціалу. Рух змістового плану образу мислителя наразі можна представити як зміщення від зацікавлень його життєвим чином до його творчого доробку і знову у зворотному на- прямку. Оповідання Ю.Мушкетика «Диявол не спить» є прихованою полемікою з романом В.Шевчука «Предтеча», dogcollarsharnessesandleashes.com так само як дилогія В.Шевчука про Т. Тому важливо з’ясувати вагу етнічного компонента у внутрішньому світі цього видатного вченого і в образі науковця як такого.