що кажуть екстрасенси про війну 2023 року https://drviniciustapie.com/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%83-%D1%89%D0%BE-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%8C%D1%81/.
Важливі сюжети з життя закордонного українства, найгостріші проблеми перебували в центрі її уваги і відбилися у спогадах та ряді художніх і художньо-публіцистичних творів. Найбільше її дратувало повернення до лав ОУП «Слово» нещодавно виключених молодих модерних поетів та членів «Нью-Йорської групи» Богдана Бойчука та Богдана Рубчака, що стали організаторами з’їзду. Незважаючи на те, що даний тест на магічні здібності складений в кілька фривольної жартівливій манері, він дозволяє досить точно визначити природні схильності людини. Незважаючи на очевидні симпатії автора (він підтримує своїх сучасни- ків), що кажуть екстрасенси про війну 2023 року проблема вибору у даному разі не така проста, як здається на перший погляд. Незважаючи на те, що письменниця не брала активної участі в організації роботи та з’їздах «Слова», вона подавала свої роботи до друку в збірку українських письменників «Слово» (№ 1, 1962 р.; № 2, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року 1964 р.; № 3, 1968 р.; №5, 1973 р.; № 12, 1990 р.). Але найбільшу ненависть викликали ті особи, що свого часу співпрацювали з радянським режимом чи підозрювалися у зв’язках з КДБ; як згадувалося раніше, ця «шпигуноманія», необґрунтовані підозри зачепили і Д. Докія Гуменна більшу половину свого життя прожила в діаспорі. Д. Гуменна вважала, що «люди завжди однакові. Їм байдуже, що це наукове світило.
Неприємні враження від VІ з’їзду «Слова» у Торонто та тривала образа на деяких членів ОУП «Слова» змусили Докію Гуменну серйозно замислитись над виходом з організації, яка вже давно не мала нічого спільного зі «Словом» Костюка-Гуменної-Лавріненка: «Що це вийшло? ’єднання «Слова» немає, розпалось… Журбі, а іншу частину витратив на друк другої збірки «Слова». Більшу частину життя М.Остроградський прожив у Петербурзі. Але очільник Г. Костюк частину грошей віддав Г. Г. Костюк у роботі «З літопису літературного життя в діаспорі. Г. Костюк же вважав «Нью-Йоркську групу» новим і свіжим явищем, вільним від канонів класичної поетики. Гуменна практично відмовилась від особистого життя та присвятила себе письменництву, видавничій та літературно-організаційній діяльності. Він був присвячений 25-річному ювілею діяльності Об’єднання українських письменників в еміграції «Слово». Автор роману «Причини і наслідки» всіляко наголошував на гуманістичній складовій наукової діяльності. Однак Владко не написав полі- фонічного роману. Д.Деркач, М.Жулинський окреслили навколо роману «Розгін» тематич- но-проблемне коло спорідненості, але вони дбали про загальну картину, не виокремлюючи роман, не наголошуючи на його відмінності чи споріднено- сті з іншими творами. Хоч прилизаний, у «европейській» формі, але отой надушено-провінціяльно-зарозумілий, без змісту, пишно формальний чи форменний…
Однак дегуманізація – це не лише егоцентричний індивідуалізм, тобто відхилення поза рамки перейня- того гуманістичними цінностями суспільства чи вселюдської понадчасової спільноти (інтерпретація передбачувана у радянського письменника), це ще й «роботизація», втрата власного обличчя, знеособлення. А миндик – це блискавка, споконвічний знак мольфарства. Також письменниця продовжувала демонструвати незадоволення включенням до складу «Слова» представників «Нью-Йоркської групи», вважаючи це забаганкою Ю. З чого почалося «Слово» і в що кажуть екстрасенси про війну 2023 року воно перетворилося: Були самі ми, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року а тепер це зробилося львівською доменою. По-друге, вимога О.Тарнавського оплачувати роботу рецензента, навіть якщо він є членом «Слова», що грубо порушувало норми Статуту організації. По-перше, нераціональне використання коштів «Слова»: за рахунок літературного фонду окремі члени організації здійснювали поїздки на зустрічі, з’їзди і т. ін. Єдиною причиною залишитись у складі організації було небажання Д. З боку західняків можна було почути, що східняки є провокаторами та національно несвідомими, всі говорять «по-московському», не мають жодної інтелігентної людини, є «згангренізованим» народом, «шиються під галичан, щоб не їхати на родіну» тощо. Їх і Дивнич не задовольняв, бо вимагав давати на перевірку все, що мало публікуватися. Гуменної В. Давиденко промовляв: «Так гадові і треба, бо совєтський шпіон».
Та коли підозри, що В. Петров перебуває в СРСР підтвердилися 1954 року, той же ж Давиденко відмовив Д. І як культурна людина Давиденко так може втратити цивілізоване обличчя», – записала у щоденнику Д. В останньому Д. Гуменну обурювало звернення до неї як до росіянки та поблажливе зауваження, що вона може вільно говорити російською мовою. Дацька, що співпрацював із німецькою владою, через політичні причини: «Годі таке збагнути. Так точнісінько, як байдуже було НКВД вбити Косинку і Влиська і Буревія, – вони ж політичні вороги. Так само після раптового «зникнення» В. Петрова з Мюнхена 1949 р., на той час знаного інтелектуала, літератора та науковця, спричинилася дискусія щодо політичного підґрунтя цієї втрати. Так и сделало солнце. В. Петров був убитий бандерівцями. На несвоєчасність таких проблем звертав увагу У. Самчук, згадуючи побиття бандерівцями полковника радянської армії К. На ее могиле посадили рябину, а на его явор. Дончуком – через те, що чекає на Україну в 2023 році передбачення останній вкрав у Г. Незадоволення викликало те, що саме націоналісти займали посади в таборах.