Для учнів, котрі працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП України для осіб відповідного віку. Згідно зі ст. 189 КЗпП України кожна установа, організація та підприємство повинні вести спеціальний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження. Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. 24 КЗпП України встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках , при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України. Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про звільнення за результатами випробування за 3 дні. А як діяти у разі незадовільного результату випробування? Випробування не встановлюється в разі прийняття на роботу (абзац 3 ст. Отже, Конституція України не допускає порушення прав і свобод людини, в тому числі і права на соціальний захист, закріпленого у її статті 46 і віднесеного до основоположних прав і свобод (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009).
У статті 32 Цивільного кодексу України зазначено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років. Ці зміни передбачають, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (далі – ВПО), в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. І знову запитання: а час перебування у такій оплачуваній відпустці також не включається у загальний термін щорічної оплачуваної відпустки? У ст. 11 Закону про відпустки сказано, https://sylnaukraina.com.ua/kalendar/normy-tryvalosti-robochoho-dnia-na-2023-rik-tablytsia-rozrakhunok.html що щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. 12 Закону № 2136, запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, яка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки».
9 Закону України «Про відпустки». Стаття 139. В Автономнiй Республiцi Крим дiє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. Згідно зі ст. 191 КЗпП України обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що вони повинні прийматися на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд (щороку до досягнення ними 21 року). Випробування установлюється лише при укладанні трудового договору і обов’язково застерігається у наказі про прийняття на роботу. З 12.06.2016 р. підстава для розірванням трудового договору через незадовільні результати випробування прописана у п. Згідно зі ст. 199 КЗпП України розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Згідно зі статтею 195 КЗпП України та статтею 10 Закону «Про відпустки» неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийомі на роботу не встановлюється. Також звертаємо увагу, що праця осіб, молодших 14 років, взагалі не допускається за жодних умов (ст.
Також додаткові зміни до Закону № 2136 були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136) встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. Крім того, в період дії воєнного стану за певними категоріями працівників зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за їх бажанням відповідно до ст. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (ст. Термін такої відпустки не включається до загального терміну (15 календарних днів) відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за сімейними обставинами та з інших причин. Так, частиною першою цієї статті встановлено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. 26 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.